Плівкові експерименти та Polaroid – ШуМить українська спільнота аналогової фотографії

Привіт! Будемо знайомі – ми Олексій та Ксю – засновники української плівкової спільноти шуМить. Наше ком’юніті об’єднує поціновувачів аналогової фотографії та всього, що з нею пов’язано.

Про нас

Озираючись назад ми сміливо можемо сказати, що провели безліч експериментів. Проявити плівку у каві? Ізі. Зробити камеру з сірникової коробки чи пивної бляшанки – не проблема! Добути срібло з хімії, що залишилася від проявки – вмієм, практикуєм. Ми знімали на будь-які камери, починаючи від саморобних, закінчуючи 100-річними форматними, але дещо постійно пропускали – щось, що завжди було поряд, але при цьому достатньо далеко. Це щось – Polaroid.

Плівкові експерименти

Середньоформатна Свема, протермінована на 40 років з пліснявою.

Саморобна pinhole-камера з сірникової коробки (плівка – Fomapan 400).

Камера з сірникової коробки (старіша версія, плівка – Kodak Color 200).

Плівка, проявлена в каві (проявник зроблений з кави – caffenol).

Pinhole-камера з банки Моноживчика (фотопапір).

Експеременти з Polaroid

Так, це не плівка, з якою ми вже дуже добре знайомі, мабуть саме тому він нас одночасно відштовхував і приваблював. Він здавався нам попсовим і надто простим, некерованим і непередбачуваним. Нам же хотілося бути залученими у процес зйомки і впливати на результат. Але одного дня все змінилося, бо ми побачили його – Polaroid SX-70 Sonar: з ручним та автоматичним фокусом, дзеркальним видошукачем, скляною оптикою, у стильному корпусі, – і зрозуміли, що ми повинні затестити його.

І тоді розпочався справжній челендж: як не запороти дорогу касету без жодного досвіду зйомки на Polaroid. Тут в пригоді нам став досвід роботи з плівковими камерами та вміння гуглити, завдяки чому запорото було лише декілька кадрів, які віддали своє життя науці і стали жертвами нашого навчання.

Ми вирішили перепробувати все, на що здатен SX-70, тому знімали в різноманітних умовах: на сонці і вночі, в приміщенні та на вулиці, зі складним штучним освітленням, у студії, з довгою витримкою, на штативі, “обманювали” експонометр, гралися з експокорекцією тощо. Особливо зацінили мінімальну фокусну відстань – деякі кадри без цього просто неможливо було б зняти. Довелося навіть самостійно спаяти для нього тросик, щоб мати ще більше “гнучкості” для зйомки.

Як результат – ми отримали купу задоволення. І тепер точно можемо сказати, що полюбили Polaroid та подружилися з ним. Пишіть нам у коментарях ваші враження від наших полароїдних фото – долучайтеся до нашої спільноти в Instagram та Telegram.