Якщо ви коли-небудь тримали в руках глянцевий Vogue 80-х, ви бачили «ідеального» Ньютона: холодного, монументального і провокаційного. Але існує інший Ньютон, що ховається в архівах Helmut Newton Foundation. Це тисячі полароїдних знімків, які він робив за хвилину до того, як натиснути кнопку свого Rolleiflex.
Для Ньютона Polaroid не був мистецтвом. Це був «тест-драйв» майбутнього шедевра. Але саме в цих «тестах» сьогодні тисячі людей по всьому світу знаходять справжню енергію моди.
Моментальний рентген стилю
У 70-80х роках, як і всі фотографи, Ньютон активно використовували спеціальні полароїдні задники для професійних камер. Йому потрібно було перевірити світло, композицію та те, як одяг сидить на моделі в кадрі. Він робив тестовий знімок, чекав 60 секунд, а потім разом із командою аналізував результат. Його цікавили не емоції, а тіні. Чи не занадто глибока тінь під носом моделі? Чи не зливається чорна сукня з фоном?
Ньютон часто показував Polaroid моделям. Це допомагало їм побачити себе його очима, можливо, занадто вимогливими і владними. Це був момент, коли модель перетворювалася на «ньютонівську жінку». Він часто писав прямо на білих полях знімка: «Too yellow», «Bravo!», або просто ставив жирний хрестик, якщо кадр був невдалим. Ці написи сьогодні роблять його полароїди неймовірно дорогими колекційними об’єктами, бо вони живий слід думки майстра.
Які знімки стали культовими?
“Sie Kommen” знаменита серія з чотирма жінками, що йдуть на камеру спочатку одягнені, потім оголені. Полароїди цієї серії показують, як Ньютон вибудовував їхню геометрію тіл. У «чернетках» вони виглядають ще більш загрозливо та монументально.
Портрети в готелі Chateau Marmont. Ньютон обожнював знімати в готелях. Його полароїди з оголеними моделями на балконах або в коридорах мають ефект «підглядання». У фінальних фото цей ефект часто зникав через ідеальну ретуш, а в полароїдах залишався цей сирий, майже кримінальний вайб.
Знімки з Джун (його дружиною). Існує багато полароїдів, де зафіксовано саму Джун або їхній спільний побут. Ці кадри єдине місце, де Ньютон дозволяв собі бути не «диктатором моди», а просто спостерігачем.
Джун Ньютон
Говорячи про полароїди Ньютона, неможливо оминути жінку, яка тримала цей Polaroid чи не найчастіше. Його дружина Джун (відома під псевдонімом Alice Springs) була його головним критиком і соратницею.
Якщо Гельмут бачив у Polaroid технічну чернетку, то Джун бачила в ньому життя. Саме вона часто фіксувала «бекстейдж» великих зйомок. На її знімках Гельмут не геній світової фотографії, а людина в піжамі або втомлений митець у лікарняній палаті. Їхній проект “Us and Them” став маніфестом того, як Polaroid може бути інтимним щоденником кохання, де досконалість зустрічається з реальністю.
Чому ці «чернетки» стали шалено популярними зараз?
Сьогодні ринок фотографії переживає бум на Polaroid Ньютона. На аукціонах Sotheby’s та Christie’s їхня ціна може сягати $20,000 – $50,000 за один маленький знімок.
Можливо, у світі, де AI може згенерувати ідеальну картинку за секунду, ми прагнемо до «бруду» та помилок? Полароїди Ньютона – це суцільний анти-іnstagram. Там видно шпильки на одязі і невдале світло. Це робить фотографію справжньою.
І головне, що це “backstage“ великої епохи. Де ми з вами бачимо не просто результат, а процес. Це дає відчуття причетності до «закритого клубу» високої моди 80-х, де все було надто дорогим, надто провокаційним і надто крутим.
