Початок 90-х років XX століття, корпорація Polaroid переживає не найкращі свої часи. Компанія несе великі збитки у зв’язку з виходом декількох невдалих продуктів, зокрема відеосистема Polavision. Ринок наситився дешевими 35-міліметровими камерами, які створювали реальну конкуренцію камерам миттєвого друку. Саме у ці скрутні часи, у 1992 році, була випущена нова камера миттєвого друку – Polaroid Captiva (у Європі камера називалася Polaroid Vision). Спойлер – Captiva не вдалося врятувати компанію, але про все по черзі.
Історія
Розробка камери розпочалася ще наприкінці 80-х під кодовою назвою Joshua. Її розробка йшла за схемою, яка давно була встановлена в Polaroid для нових продуктів: величезні інвестиції, тривалий час обкатки, ґрунтовні інновації в оптиці, хімії та електроніці і сильний набір нових патентів для захисту камери, яка не мала прямого еквівалента на ринку. Результатом цієї копіткої праці стала камера Polaroid Captiva, свій перший продукт з новим форматом миттєвих фото за понад 20 років.
Про камеру
Captiva була дзеркальною, складною SLR фотокамерою, виглядала як компактні 35-міліметрові дзеркальні камери, але розкладалася для фотографування. Камера робила знімки прямокутного формату, менші, ніж культовий формат SX-70/600. Найбільшою особливістю дизайну Captiva була камера для зберігання фотографій, або «мішечок», як це було описано в деяких оглядах. Усі фотоапарати Polaroid, починаючи з SX-70, випускали фото назовні, але Captiva зберігала проявлений знімок усередині камери. Відправляючи його на 180 градусів через ролики, знімки залишалися у нижній частині камери за прозорим пластиком (або задній частині, якщо камера закрита). Таким чином можна було зберігати до десяти фотографій або виймати їх у будь-який час. Captiva мала вбудований таймер на 10 секунд (таким таймером можуть похизуватися лише декілька камер Polaroid). Також нова камера мала автофокус. Він дуже специфічний і контролюється системою під назвою Wink, яка визначає відстань за допомогою випромінювання дуже короткого спалаху. Програма порівнює навколишнє освітлення та відстань із типовими випадками, які вона має в памʼяті, щоб визначити правильну експозицію спалаху. Якщо Wink виявляє відстань менше 2,7 метрів, він автоматично вставляє додаткову макролінзу. Дизайн Captiva захищений патентом 335 681, поданим компанією Polaroid у 1991 році.
Касети
Дебют камери супроводжувався презентацією касети Polaroid Captiva 95 (Vision 95), високошвидкісної кольорової плівки для друку з 23-шаровою композицією, яка мала чудову передачу кольорів. Касета розроблена так, щоб однаково добре працювати зі спалахом, або природним світлом. Розмір знімку 10,8х6,3 см, візуально він нагадує знімок Instax mini, але з додатковою білою зоною зверху. Пізніше касету було перейменовано на Polaroid 500, яка використовувалася ще декількома наступними моделями камер Polaroid.
Проте, якою б амбітною не була Captiva, вона не змогла допомогти компанії, а навпаки — завдала серйозних збитків. Пан Курт Барнард, досвідчений експерт з роздрібної торгівлі, який був присутній на презентації Captiva, попередив, що маркетингова кампанія може мати негативні наслідки. «Це дуже дорога камера. Скажімо, якщо ви використовуєте плівку Polaroid, проявлення зображення коштує 1 долар», — сказав пан Барнард. «Потрібно порівняти це з камерою на 25 кадрів, яка використовує рулон плівки вартістю 5 або 6 доларів, проявлення якого коштує ще 5 доларів». Камера не повторила успіх легендарної SX-70, не зважаючи навіть на масову промоцію, яка включала чисельні рекламні ролики зі знаменитостями та демонстрацією нових фішок камери.
Рекламний ролик
Загалом Captiva була дуже цікавим продуктом. На жаль, зараз ці камери можна використовувати лише як прикрасу на поличку, адже виробництво касет для них було припинено ще у 2005 році. Ймовірність знайти працюючу касету у 2023 році рівна нулю, навіть якщо ви знайдете запаковану упаковку. Чи варто нам чекати відродження касет типу 500 від сучасної компанії Polaroid? Цього не знає ніхто 🙂
