«Мистецтво — це мій світ, де я відчуваю безпеку»: Світ фотографій Савки
У світі, де кожен кадр можна перезняти сотню разів, миттєві фото залишаються чесними, живими й непередбачуваними. Саме за це ми їх і любимо, і тому ми завжди захоплюємось людьми, які не бояться експериментувати з фотографією.
Наш сьогоднішній герой — не просто користувач Polaroid, а справжній дослідник миттєвості. У його роботах — не лише спонтанність, а й сміливість вийти за межі. Все це про Олександра, який працює під псевдонімом Савка.
Про Савку
Народився Олександр у маленькому місті Покров на Дніпропетровщині. За фахом він графічний дизайнер, проте працює він у дуже багатьох напрямках візуального мистецтва: від живопису та діджитал-ілюстрації до 3D-графіки та VFX, плюс до всього цього він арт-фотограф.
Ви точно хоч би раз у житті зустрічалися з роботами Савки, адже він зробив неймовірно великий вклад у розвиток сучасної індустрії. Зокрема він робив візуальні ефекти для кліпу Джамали «Arafat Dağından». Це відео — не просто музичний кліп, а потужне мистецьке висловлювання про пам’ять, ідентичність та силу культури.
Крім відеокліпів Савка залишив свій слід і у пісенному конкурсі «Євробачення». Він робив візуальні ефекти для багатьох конкурсантів (як і для учасників нацвідбору так і учасників великого конкурсу), зокрема роботу Олександра можна зацінити у минулорічному номері від представниці Люксембургу.
А ще він авторів обкладинок та постерів для таких артистів, як Артем Пивоваров, Макс Барських, Антитіла, ROXOLANA, NK тощо.
Шлях до мистецтва
Творчість – це те, що супроводжує Савку крізь усе його життя. Сам він зазначає: «Скільки себе памʼятаю, завжди була тяга до мистецтва, малювання, допитливості. Я любив спостерігати за світом по-різному: через скляний стакан на дерево — як скло заломлює зображення, а якщо ще й води набрати у склянку — то взагалі кайф. Через листок із дерева на сонце — як воно пропускає світло. Через дотик зчитував інформацію та характер різних фактур — ця звичка в мене ще залишилася. Памʼятаю, старшому братові малював домашнє завдання в зошиті — це було якесь дерево. Це було жахливо! Пізніше до рук потрапив фотоапарат, і я вже фотографував усе, що бачив: котів, квіти, пейзажі, родичів. Паралельно так я почав вивчати Photoshop».
Саме з цього і почався шлях Савки в тому числі і як фотографа. Як він пригадує: «Усе відбувалося паралельно, і багато фотографувати почав ще в школі. Знімав, нарощував скіли в обробці, брав участь у воркшопах. Але під час навчання у виші перейшов більше на графіку. Фотографував, але менше — і тільки свої проєкти (автопортрети), бо комерційні зйомки мені здебільшого не подобалися».
Повернення до фотографії
А от повернення до роботи у напрямку фотографії та і знайомство із Polaroid відбулося після проходження курсу в школі MYPH Сергія Мельниченка: «Мені був дуже дивним цей жанр — концептуальна фотографія, і я вирішив дізнатися, що це таке — не прогадав. Ком’юніті дуже шалене, і це ті люди, які, як і я, люблять творчість, і кожен має унікальне бачення.
Так я познайомився з Polaroid. Памʼятаю, як роздивлявся фото Вероніки Моль, Поліни Лаптій та Анастасії Антоненко. Це дуже мене надихнуло, і я вирішив придбати свою першу камеру влітку 2023-го. Тим паче, це той інструмент, де є тільки момент і фотографія — без обробок та штучності. Це був для мене виклик».
«Нема часу пояснювати, краще намалюю»
Мистецтво — це мій світ, де я можу бути чесним, місце, де відчуваю безпеку, тепло, силу. Це простір, де я можу бути щасливим і пригніченим, веселим і сумним — різним. Такою є і моя творчість. Але здебільшого мої роботи — не про найкращий мій досвід, тому вони можуть бути глибокими, іноді незручними. З роками я навчився інтерпретувати слова та емоції у візуальну мову й метафори. Це мій спосіб говорити. Це як в індійських фільмах — нема часу пояснювати, краще станцюю. Так і в мене — краще намалюю. Ще в роботі я піддаюся імпульсу: якщо мені приходить якась ідея під час будь-якого стану, я це фіксую і намагаюся одразу реалізувати.
Відвертість та сенси
Як і раніше я писав, Polaroid для мене — це класний спосіб виразити емоції та стан без постобробки: є тільки чистий кадр. У Polaroid я почав експериментувати з подвійною експозицією, і мені це дуже подобається. Саме роботи на Polaroid я вважаю дуже відвертими та чистими.
Самі полароїдні знімки я показував своєму психотерапевту, щоб проаналізувати мій стан на сьогодні. Тому це ще й така терапевтична робота.
Щодо сенсів: я не роблю щось дуже цілеспрямовано, типу «в цьому кадрі я буду показувати тугу або розщеплення особистості», я фіксую свій настрій і стан у цей момент, піддаюся імпульсу.
Підсумки
У час, коли все можна відредагувати за секунду, миттєве фото вчить приймати момент таким, яким він є. Іноді — недосконалим, але завжди — живим. Експерименти, помилки, світлотіні — усе це стає частиною історії, яку хочеться розповідати далі. І саме в цьому — справжня магія.
Для Савки фотографія — це не просто мистецтво, а спосіб говорити, коли бракує слів. У кожному кадрі — відбиток моменту, у кожній подвійній експозиції — відлуння почуттів. Його шлях — це нагадування, що творчість може бути і голосом, і ліками, і правдою, якої так часто не вистачає у світі образів. Ми точно ще не раз побачимо його ім’я в найрізноманітніших проявах візуальної культури — і щоразу воно звучатиме щиро.
