Allie X знають за синті-попом, але ще більше за світ, який вона вибудовує навколо кожного проєкту. Її релізи завжди більше за музику: це персонажі, символи, комікси, гіфки, виставки. І в цьому світі миттєва фотографія посідає особливе місце.
Allie X — канадська співачка, авторка пісень і креативна директорка власних проєктів. Вона відома не лише музикою, а й ретельно продуманою візуальною естетикою, де кожна деталь допомагає розкрити образ артистки. Достатньо зазирнути в її Instagram, щоб побачити, як послідовно ця мова працює.
Свій перший великий проєкт CollXtion I вона задумала не як звичайний мініальбом. За описом канадських медіа, це був мультимедійний світ із піснями, коміксами, графікою, відео, цифровими інсталяціями і навіть фізичною виставкою. Другий проєкт, CollXtion II, продовжив цю логіку: до кожної пісні з’явилася власна гіфка, а обкладинка стала концептуальною історією про збирання себе з окремих частин.
Саме в цей час миттєва фотографія стала одним із найвпізнаваніших елементів стилю Allie X. Обкладинки синглів, бісайдів і промоматеріали, зняті на Polaroid, створювали відчуття особистого архіву. На обкладинках Too Much to Dream, Alexandra, That’s So Us чи Casanova назва пісні стояла просто на полароїдному знімку, ніби підпис на картці з чиєїсь таємної колекції. Кожен новий реліз додавав ще один «експонат», який слухачі відкривали поступово.
Сама Allie X пояснювала задум так:
«Це не EP і не альбом. Це колекція — візуальний, концептуальний та музичний мультимедійний досвід»
Ця фраза найкраще пояснює, чому миттєва фотографія так органічно вписалася в проєкт. Якщо вся робота була колекцією образів, то кожен знімок із камери Polaroid ставав ще одним її експонатом, окремим фрагментом, з якого поступово складався цілісний образ Allie X. Недарма цей формат так любить історії: касета містить лише вісім кадрів, і кожен із них існує в єдиному примірнику. Це майже готова метафора для артистки, яка будує міф із окремих «речових доказів».
Естетика миттєвої фотографії не обмежувалася релізами. Allie X продовжувала використовувати її і в редакційних фотосесіях. Наприклад, інтерв’ю для Coup De Main про #Xpression та CollXtion II повністю зняли на Instax Wide. Це ще раз показало, що миттєва фотографія була невід’ємною частиною візуального світу тієї епохи.
Із виходом альбому Cape God у 2020 році стиль Allie X змінився, але миттєва фотографія нікуди не зникла. Polaroid перестав бути центральною частиною оформлення релізів, проте залишився поруч з артисткою. Тепер це вже не інструмент створення образу, а спосіб зберігати моменти творчого процесу, зокрема закулісні кадри цієї епохи.
Схоже ставлення до знімків як до архіву мають не лише артисти. Наприклад, на кіносетах Polaroid десятиліттями був робочим інструментом, про що ми вже розповідали.
Нова глава почалася з альбому Girl With No Face: його Allie X вперше повністю спродюсувала сама, а відео до «Weird World» та «Black Eye» зрежисувала власноруч. У фотоісторії для Vogue, створеній під час туру на підтримку цього альбому, вона знову звернулася до миттєвої фотографії, цього разу на Instax Wide. За десять років змінилися музика, естетика та сценічний образ, але миттєва фотографія залишилася частиною її творчої історії. Якщо на початку вона допомагала створювати образ Allie X, то сьогодні зберігає його найцінніші моменти.
