Плівкові експерименти та Polaroid – ШуМить українська спільнота аналогової фотографії
Привіт! Будемо знайомі – ми Олексій та Ксю – засновники української плівкової спільноти шуМить. Наше ком’юніті об’єднує поціновувачів аналогової фотографії та всього, що з нею пов’язано.
Про нас
Озираючись назад ми сміливо можемо сказати, що провели безліч експериментів. Проявити плівку у каві? Ізі. Зробити камеру з сірникової коробки чи пивної бляшанки – не проблема! Добути срібло з хімії, що залишилася від проявки – вмієм, практикуєм. Ми знімали на будь-які камери, починаючи від саморобних, закінчуючи 100-річними форматними, але дещо постійно пропускали – щось, що завжди було поряд, але при цьому достатньо далеко. Це щось – Polaroid.
Плівкові експерименти
Середньоформатна Свема, протермінована на 40 років з пліснявою.
Саморобна pinhole-камера з сірникової коробки (плівка – Fomapan 400).
Камера з сірникової коробки (старіша версія, плівка – Kodak Color 200).
Плівка, проявлена в каві (проявник зроблений з кави – caffenol).
Pinhole-камера з банки Моноживчика (фотопапір).
Експеременти з Polaroid
Так, це не плівка, з якою ми вже дуже добре знайомі, мабуть саме тому він нас одночасно відштовхував і приваблював. Він здавався нам попсовим і надто простим, некерованим і непередбачуваним. Нам же хотілося бути залученими у процес зйомки і впливати на результат. Але одного дня все змінилося, бо ми побачили його – Polaroid SX-70 Sonar: з ручним та автоматичним фокусом, дзеркальним видошукачем, скляною оптикою, у стильному корпусі, – і зрозуміли, що ми повинні затестити його.
І тоді розпочався справжній челендж: як не запороти дорогу касету без жодного досвіду зйомки на Polaroid. Тут в пригоді нам став досвід роботи з плівковими камерами та вміння гуглити, завдяки чому запорото було лише декілька кадрів, які віддали своє життя науці і стали жертвами нашого навчання.
Ми вирішили перепробувати все, на що здатен SX-70, тому знімали в різноманітних умовах: на сонці і вночі, в приміщенні та на вулиці, зі складним штучним освітленням, у студії, з довгою витримкою, на штативі, “обманювали” експонометр, гралися з експокорекцією тощо. Особливо зацінили мінімальну фокусну відстань – деякі кадри без цього просто неможливо було б зняти. Довелося навіть самостійно спаяти для нього тросик, щоб мати ще більше “гнучкості” для зйомки.
Як результат – ми отримали купу задоволення. І тепер точно можемо сказати, що полюбили Polaroid та подружилися з ним. Пишіть нам у коментарях ваші враження від наших полароїдних фото – долучайтеся до нашої спільноти в Instagram та Telegram.